Якби наша імпровізована “пустеля” справжня, вона зацвіла б соковитою зеленню чарівних оаз від того потужного позитиву, що випромінювали мама Яна та донька Катя того дня.
Цими емоціями неможливо було не заразитися, і я пам'ятаю, що чималу їхню частину забрала тоді з собою додому. Дякую вам за них, дівчата!
